Нам складно уявити, що раніше похід в кіно прирівнювався зі святом, адже зараз придбати квитки на будь-яку прем’єру можна за лічені секунди. Проте в Далласі у 1920-х роках цей процес був цілим ритуалом: містяни вишиковувалися у довжелезні черги біля кас, поспішали встигнути обрати собі найкращі місця, а також заздалегідь цікавилися новинками. Подібне захоплення цілком виправдане, адже перший кінотеатр у місті відчинив свої двері у 1912 році. Далі на dallas-trend.
Роль кіно у культурному та соціальному житті містян
Ранній американський кінематограф неабияк впливав на далласців, адже мав величезну силу у формуванні громадської думки та суспільних цінностей. Відбувалося це через переконливих персонажів, їхні життєві історії та цінності. Фільмами впливали на те, яким містяни мають бачити успіх, а також на те, які соціальні норми будуть їм близькими. Таким чином зміцнювали й гендерні та расові стереотипи, пропагували американську мрію.
У ранніх американських фільмах часто вдавалися до зображення расових упереджень, сприяли формуванню дискримінаційного суспільства. Зрозуміло, що через це темношкірі містяни не могли знаходитися у тих самих громадських закладах, що й світлошкірі. Тому історія їхнього кіно суттєво відрізняється.
Даллаські кінотеатри для темношкірих містян
У 1920-х роках кінотеатри, як і більшість місць того часу, були розділені через расову дискримінацію. Темношкірим містянам категорично не дозволялося відвідувати кінотеатри для світлошкірих. Були заклади, в яких робили винятки, проте все одно афроамериканці мали заходити туди через інші двері та сидіти на окремих місцях. Тому ця частина населення мала власні кінотеатри, до яких вона ходила без обмежень та залюбки.
У 1920 році в Далласі було чотири головних кінотеатри, що працювали для афроамериканської спільноти:
- Grand Central Theatre, власником якого був Джон Гарріс;
- Mammoth Theatre, власником якого був Джо Траммел;
- Palace Theatre, яким керував Фелікс Мур;
- High School Theatre, яким керував Герберт Баттс.
Grand Central Theatre, Mammoth Theatre та Palace Theatre знаходилися на Deep Ellum, а High School Theatre – на North Dallas.
У кінотеатрах для темношкірих показували різноманітні та надзвичайно цікаві фільми, які нічим не поступалися тим, що можна було подивитися в кінотеатрах для світлошкірих. Героями цих фільмів були як світлошкірі, так і темношкірі актори.
Особливо плідно над репертуаром свого театру працював Джон Гарріс. Його діяльність часто пов’язували з легендарним темношкірим режисером того часу Оскаром Мішо. У своєму кінотеатрі Гарріс регулярно показував не тільки популярні прем’єри, а й поширював фільми Мішо.
Найпопулярніші театри міста, в яких показували кіно
Серед представників світлошкірої частини містян мали попит зовсім інші заклади. І хоч їхні прем’єри дійсно були наповнені расизмом та дискримінацією, квитки на них розкуповували дуже швидко.
11 червня 1921 року на Elm Street було офіційне відкриття Palace Theatre. Першим фільмом, який вдалося побачити глядачам на екрані цього закладу, став “Сентиментальний Томмі” з Гаретом Г’юзом. Певний час театр був незалежним, але починаючи з 1927 року він почав переходити у власність різних компаній. Проте це не завадило Palace Theatre залишатися гордістю міста. Театр мав незвичайну куполоподібну стелю, велику сцену та справжню оркестрову яму з ліфтом. У ямі було встановлено органний пульт, який підіймали після закінчення кожного фільму. Діяльність Palace Theatre закінчилася 3 грудня 1970 року. Останнім фільмом, який було показано на екрані театру, став “Той, що плескає крилами” з Ентоні Квінном. 14 грудня 1970 року будівлю кінотеатру було знесено, а на його місці почали будувати іншу споруду.
Одним із найпопулярніших театрів минулого був Majestic Theatre. Історія цього театру почалася ще у 1905 році, проте у 1916 році він постраждав через пожежу. Для того, щоб знову відновити діяльність театру, у 1920 році його власник найняв відомого чиказького архітектора.
Кінопокази в Majestic Theatre почали проходити у 1930-х роках, коли закінчилася епоха театральних вистав. У закладі відбулися прем’єри фільмів, участь в яких брали відомі актори, такі як Джиммі Стюарт, Грегорі Пек, Джон Вейн, Оді Мерфі та багато інших. Тривалий час кіно було головною привабливістю Majestic Theatre, поки у 1973 році театр не припинив роботу через скорочення кількості глядачів та відповідно поганий продаж квитків.
Ще одним популярним закладом серед містян був Inwood Theatre. Кінотеатр було відкрито у 1947 році, що робить його одним із найстаріших кінотеатрів Далласа. Його фасад у стилі артдеко спроєктував архітектор Генрі Петтіґрю. Він і досі залишається незмінним протягом багатьох років попри розвиток навколишнього району. У вестибюлі театру знаходиться фреска на тему підводного світу, створена даллаським художником Перрі Ніколсом. З моменту відкриття Inwood Theatre демонстрував широкий спектр фільмів. Першим фільмом, який вийшов на екрани, був “Той, хто хизується” у головних ролях з Редом Скелтоном, Мерилін Максвелл і Вірджинією О’Брайен. Стрічку показували двічі на день: о 19:15 і о 21:30. Один квиток на вечірній сеанс коштував 44 центи, а ранкові покази коштували всього лише 25 центів. Для того, щоб подивитися кіно, містяни приходили по-святковому одягнені. Більшість приїжджала до закладу на автомобілях, проте деякі могли робити це на велосипедах. У 1970-х роках відвідуваність закладу суттєво знизилася, але кінотеатр й досі залишається улюбленим місцем для далласців.
Перший кінотеатр в Далласі
Як показує історія, перший не завжди означає найуспішніший. Хай там як, але говорячи про те, де містяни дивилися кіно у минулому, варто згадати й про Washington Theatre.
Washington Theatre відкрили в 1912 році на Elm Street за ініціативи підприємця Вільяма Невіллса, який до цього успішно керував невеликими кінотеатрами, такими як The Nickelodeon, The Candy та The Palace (історичні джерела радять не плутати з Palace Theatre). Поговорюють, що Невіллс заробив значну суму перед тим, як відкрити ще один кінотеатр, адже він не шкодував грошей ані на меблі, ані на фасад Washington Theatre. Завдяки прибуткам від цих закладів він зміг побудувати найрозкішніший кінотеатр міста, який вміщував 600 глядачів – нечуване досягнення для того часу. Передня частина театру була прикрашена двома тисячами лампочок, які особливо ввечері створювали неймовірне видовище. Офіційно Washington Theatre відкрився на День подяки й вразив публіку не лише своїм дизайном, а й живим музичним супроводом.
Популярність Washington Theatre тривала недовго. У міру розвитку кіноіндустрії в місті з’являлися нові, більш сучасні заклади з більшими залами. На тлі цих нових конкурентів театр почав виглядати старомодним.
1 липня 1927 року після завершення довгострокової оренди театр закрився. Пізніше його будівлю використовували для проведення релігійних зібрань, але вже у жовтні того ж року її продали, і невдовзі знесли. Попри своє коротке існування Washington Theatre залишив яскравий слід у культурному житті Далласа. Залишився відданим своїй справі після закриття театру й Невіллс, адже у свідоцтві про його смерть було зазначено, що він керівник Washington Theater.
Джерела:
